Видатна просвітителька

Софія Федорівна Русова(1856 - 1940)

Такому народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні.

Русова С.

Проминули літа, десятиріччя, давно немає серед живих відданої своєму народові дочки, невтомної трудівниці на культурно-освітній ниві - Софії Русової. Але назавжди залишилося з нами і серед нас те Добре, Вічне і Розумне, що вклала ця жінка у всеукраїнське багаття духовного утвердження нації .Той духовний вогонь і сьогодні гріє всіх, кому дорогі рідна історія, культура.

У 70-80-ті роки 19 ст. Русова формується не тільки як педагог і вчений, а й як публіцист, літературознавець, мистецтвознавець, історик. Однією з перших її праць була стаття французькою мовою про Тараса Шевченка, яку О. Русов у Чехії передав І. Тургенєву і яка була опублікована у Франції. Взагалі ідеї великого Кобзаря пройдуть крізь усі педагогічні твори Русової. Ціла низка її праць прсвячена життю і творчості Г. Квітки-Основ'яненка, Г. Сковороди, М. Гоголя, М. Драгоманова, Т. Шевченка.

Дослідники вважають, що за обсягом і рівнем просвітянської роботи Русова стоїть на одному шаблі з Оленою Пчілкою і Христиною Алчевською, а за силою і пристрастю, з якими звучало її слово на захист української культури, духовності, рідної мови, Софію Русову можна зрівняти з Лесею Українкою.

"Обов’язок понад усе!" — такий девіз вона собі обрала. 

         "Велике слово – школа! Се скарб найкращий кожного народу, се ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, се шлях до волі, до науки, до добробуту. У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу."

"А ви працюйте, працюйте й не сваріться", — заповідала Софія Русова. Прочитуючи слово Русової, ми відкриваємо для себе глибинну його настанову на сьогоднішній день, бо воно має не тільки енергетичну сутність, а й ознаки безсмертя.